АКІМОВ Василь Йосипович
(1902-1964)
У 1930 році закінчив Одеський медичний інститут, у 1950 захистив докторську дисертацію на тему «Нерви щитовидної залози». Професор з 1954 року.
Автор понад 100 наукових праць, зокрема двох монографій. Основні наукові дослідження присвячені проблемам хірургічної ендокринології та невідкладної хірургії черевної порожнини.
Учасник Великої Вітчизняної війни. Провідний хірург медсанбату та хірургічного госпіталю 1-ї лінії. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І та II ступеня, Червоної Зірки, медалями.
Оцінюючи таку коротку життєву стезю Василя Йосиповича Акімова, вихованця хірургічних шкіл Одеси, відчуваємо його особливий вплив на принципи розвитку кафедри як осередка невідкладної хірургії. Шестирічний період керування професором Акімо- вим постає справжнім проривом у клінічних шуканнях кафедри, адже Василь Йосипович був блискучим хірургом-віртуозом.
До професорського звання В. Акімов прийшов досвідченим лікарем та педагогом. Як хірург передової лінії, він урятував тисячі поранених під час війни, про що свідчать високі військові нагороди та успішні операції в польових умовах. Він був глибоким знавцем торакаль- ної та протишокової терапії.
У мирний час на кафедрі хірургії №1 Василь Йосипович приділяв особливу увагу питанням тиреотоксикозу та його хірургічному лікуванню, що ґрунтувалося, зокрема, на матеріалах його докторської дисертації. Під його керівництвом захищено дві докторські та 10 кандидатських дисертацій. Потенціал В. Акімова як ученого сприяв розробці фахівцями кафедри питань топічної діагностики виразок шлунку.
Таким чином, можна зазначити, що внесок Василя Йосиповича Акімова в науковий літопис кафедри є глибоким і значущим. Це розвиток, услід за М.С. Коломійченком, який розробив аспекти хірургічного лікування хвороби Іценка-Кушинга, ендокринної хірургії і, паралельно з В.Д. Братусем, ургентної шлунково-кишкової хірургії.
Наукові праці:
Риделевский зоб (1959).
Закрытая травма живота (1963).